Очі — дуже вразливі та чутливі органи. Потерши їх після тривалої роботи за комп’ютером, вранці можна прокинутися з червоними та набряклими повіками. Не слід затягувати з походом до лікаря. Можливо, це не просто подразнення, а запалення кромки повік — блефарит. В клініці «JMC» лікар офтальмолог огляне око, та дасть рекомендації щодо лікування. Запис до лікаря на офіційному сайті за посиланням: https://jmc.org.ua/.

Почервоніння, набряк, скупчення секрету в куточках очей суттєво псують естетику обличчя. Однак до лікаря потрібно поспішити не тільки через непривабливий вигляд. На гостроті зору просте запалення не позначиться, але блефарит, перейшовши в хронічну стадію, може спровокувати розвиток офтальмологічних патологій. При персистувальному перебігу захворювання важче піддається лікуванню. Чому війкова кромка повік запалюється, як лікують блефарит — розповімо в нашій статті.

Причини запалення

Блефарит є поліетіологічним захворюванням. Фактори ділять на неінфекційні та інфекційні.

До першої групи відносять:

• Поширення себорейного дерматиту. За рецидивів захворювання лусочки ороговілої тканини зі шкіри голови переміщуються на обличчя.
• Алергія на продукти харчування, пилок рослин, шерсть тварин. Алергічна форма хвороби характерна для астматиків, дітей, жінок, які користуються неякісною косметикою.
• Загострення розацеа. Як і у випадку з себореєю, під час рецидиву папули, пустули та набряк переходять на шкіру повік.
• Реакція на зовнішні подразники — хімічні випаровування, дим, виробничий пил.
• Ускладнення офтальмологічних захворювань — дакріоаденіту, кератиту, кон’юнктивіту, синдрому сухого ока.

Блефарит нерідко супроводжує цукровий діабет і метаболічний синдром. При порушенні обміну речовин змінюється біохімічний склад секрету мейбомієвих залоз, розташованих на краях повік, які виробляють маслянистий компонент сліз. Густий секрет закупорює слізні протоки, через що розвивається запалення.

Інфекційний блефарит ініціюють:

• Бактеріальна інфекція. Найчастіше збудником стає золотистий стафілокок, який дисемінує з найближчих інфекційно-запальних вогнищ. Першопричиною може бути стафілококовий гайморит, тонзиліт, фронтит або запущений карієс. У рідкісних випадках причиною хвороби виступає кишкова паличка.
• Демодекоз — активація кліща демодекса. Кліщі належать до неспецифічної шкірної флори. У невеликій кількості ці паразити постійно присутні на шкірі, не завдаючи шкоди. Якщо в людини знижується імунітет, кліщі починають розмножуватися, і тоді не обійтися без застосування протипаразитарних засобів місцевої дії.
• Самозараження або пряме занесення інфекції. Патогенні мікроорганізми потрапляють в очі з брудних рук. Це найчастіша причина запалення при незафіксованих офтальмологічних відхиленнях. Відмова від окулярів, контактних лінз призводить до швидкої стомлюваності очей, викликаючи бажання потерти їх.
• Герпетична інфекція. Це може бути як первинне зараження вірусом герпесу 1 типу, так і прояв вірусної активності. Потрапивши в організм, вірус герпесу залишається в ньому до кінця життя. Міцний імунітет не дає змоги вірусу прокинутися, але в разі зниження імунного статусу висипання можуть вражати не тільки губи, а й очі. Впоратися з пухирцями допомагають противірусні засоби для зовнішнього застосування.
• Важка форма туберкульозу. Руйнуючи легені, палички Коха паралельно можуть вражати й інші органи.

У маленьких дітей причиною захворювання часто стає неправильний догляд за очима.

Види запалень

Блефарит класифікують за розташуванням первинного вогнища запалення:

• війкова кромка, волосяні фолікули — передньокрайовий (передній);
• мейбомієві залози — задньокрайовий (задній);
• куточки очей, біля перенісся — ангулярний (кутовий).

За клінічною формою запалення буває:

• інфекційним стафілококовим;
• простим;
• себорейним або лускатим;
• демодекозним;
• алергічним;
• вугровим (офтальморозацеа);
• змішаним;
• ятрогенним — інфікування відбувається під час блефаропластики.

Стафілококове і демодекозне ураження більше характерні для передньокрайового блефариту, себорейна форма, офтальморозацеа — для задньокрайового.

Симптоми

Блефариту властива симетричність запального процесу. У 99% захворювання вражає обидва ока. Для запального процесу характерні такі прояви:

• подразнення, почервоніння шкіри;
• припухлість, набряклість тканин;
• свербіж, який посилюється в міру розвитку захворювання;
• чутливість до зовнішніх подразників — поривів вітру, дотиків;
• зниження зорового сприйняття — очне яблуко може покривати слізна плівка;
• швидка стомлюваність очей;
• сухість слизової, відчуття піску в очах.

Поступово посилюється чутливість до світла, розвивається світлобоязнь. У куточках очей накопичуються специфічний секрет, лусочки відмерлого епітелію. За інфекційного блефариту з’являється нагноєння слізного каналу, яке склеює верхню і нижню повіку.

Інші симптоми залежать від клінічної форми хвороби. За офтальморозацеа на верхніх повіках з’являються невеликі червоно-сірі пустули з гнійним вмістом.

Гнійники лопаються рідко, але якщо це трапляється, вії верхньої і нижньої повіки починають злипатися.

Себорейне запалення проявляється потовщенням війкової кромки. Вона покривається жовтими лусочками. Через порушену десквамацію частинки шкірного сала й епітелію ущільнюються, утворюючи сверблячий жовтуватий наліт на краєчку.

Алергічному блефариту властиві сильна набряклість, потемніння верхніх повік — симптом алергічного синця. За такої форми хвороби практично завжди паралельно розвивається кон’юнктивіт, тому почервоніння характерне не тільки для повік, а й для очних яблук. Шкіра періорбітальної зони (навколо очей) сильно свербить.

За демодекозної форми хвороби яскраво виражене подразнення шкіри — повіки набувають форми валиків червоного кольору. Крім того, кліщі виділяють липкий секрет, який під час сну склеює вії верхньої і нижньої повіки, утворюючи щільні скоринки.

Склеювання буває настільки сильним, що без розмочування кірочок не представляється неможливим розліпити очі.

Найважчим вважається виразковий стафілококовий блефарит. Спочатку війковий край покривається поверхневими пухирцево-гнійничковими висипаннями, потім бактерії проникають у війкові цибулини, утворюючи гнійні пустули. У разі розриву гнійничків формуються сверблячі болючі ерозії, виразки. Засихаючи, вони перетворюються на кірку, при видаленні якої утворюються рубці. У місцях рубцювання порушується ріст вій. За тяжкого перебігу виразкового блефариту можна залишитися зовсім без вій.

Можливі ускладнення

Найпоширеніше ускладнення — синдром сухого ока. Запалення, набряклість незмінно переходять на внутрішню поверхню повіки, звернену до кон’юнктиви. Через це швидко рветься слізна плівка, а в місцях розриву під час моргання підвищується тертя рогівки.

При несвоєчасному лікуванні запалюються:

• Волосяний мішечок вії або сальної залози, яка розташована біля цибулини вій. Характерно для демадекозного блефариту.
• Слізна залоза при стафілококовому блефариті — дакріоаденіт.
• Мейбомієві залози — мейбоміт.
• Рогівка очного яблука — кератит.

Крім того, виникає ризик розвитку виразки рогівки ока, яка може призвести до втрати зору.

Діагностика

Оскільки ознаки хвороби виражені досить яскраво, діагноз можна поставити вже за зовнішнім виглядом пацієнта. Детальна діагностика потрібна для визначення причини та лікування. Офтальмолог проводить біомікроскопію — дослідження видимих частин ока — повік, склери, кон’юнктиви, райдужки, кришталика, рогівки за допомогою щілинної лампи.

За демодекозної природи захворювання буде виявлено кліща, його личинки. Якщо лікар підозрює алергічне запалення, будуть призначені алергопроби для визначення алергену.

За інфекційного блефариту важливо переконатися, що збудником є саме стафілокок. Для цього з основи вій беруть зішкріб і відправляють його на аналіз — бактеріологічний посів. Визначення збудника дає змогу підібрати найефективніші препарати для протимікробної терапії.

Додатково проводять стандартний офтальмологічний огляд для виявлення порушень гостроти зору. До нього входять такі заходи:

• візометрія — оцінка гостроти зору за таблицею Сівцева;
• комп’ютерна рефрактометрія — визначення рефракції ока;
• офтальмоскопія — огляд очного яблука за допомогою офтальмоскопа;
• тонометрія — визначення внутрішньоочного тиску.

У разі, коли лікування запалення повік неефективне, офтальмолог може припустити розвиток онкології — базального раку, карциноми повік. Для підтвердження або спростування діагнозу виконують біопсію з подальшою гістологією.

Лікування запалення

Лікування стафілококового (іншого бактеріального) блефариту спрямоване на знищення інфекції. Пацієнту призначають таблетовані антибіотики, антибактеріальні мазі для змащування повік. У разі виразкового ураження війчастої кромки дефекти обробляють антисептичними та антибактеріальними розчинами. Для купірування запального процесу застосовують очні краплі з протизапальною дією.

У боротьбі з демодексом використовують косметичні засоби для проблемної шкіри, а також глюкокортикостероїди для місцевого застосування. У разі алергічного запалення призначають мазі та антигістамінні засоби в краплях або таблетках. У терапії себорейного блефариту й офтальморозацеа застосовують засоби від дерматологічних захворювань, доглядову косметику для проблемної шкіри.

Для відновлення і підтримки імунітету проводять терапію:

• вітамінами для очей;
• вітамінно-мінеральними комплексами;
• вітамінами для імунітету.

Також може бути призначена імуностимулювальна терапія ліками для зміцнення імунітету.

Важливий момент у лікуванні блефариту — проведення гігієнічних процедур. Повіки потрібно щодня очищати від нальоту, себорейних лусочок, гнійних виділень та інших сторонніх частинок. У разі своєчасної терапії та дотримання правил гігієни прогноз захворювання сприятливий.